Стальные прутья старый мастер
На стол разложил пред Собой.
Он ясно видит дом прекрасный,
Двор обнесён стальной стеной.
Из этих прутьев огражденье
Сковал Он крепкою рукой.
Закончив дело с наслажденьем,
Покрасил краской золотой.
Один пруток из всех остался.
Он был положен у стены.
Зимой и летом там валялся,
То снег, то капали дожди.
Он стал ржаветь не столь от влаги,
Сколь от обиды на душе.
Ну что я здесь? Совсем оставлен,
Лежу ,засыпанный в земле?
Как погляжу ,дружки при деле,
Блестят в мундирах золотых.
А я ржавею и ржавею,
Не дотянуться мне до них.
-------------------------
А в это время влит фундамент,
Поднялись стены к потолку.
Мудрейший мастер точно знает,
Куда, зачем и почему.
Закончен дом, работа с печью.
Пора сковать колосники.
Настало время, вновь замечен,
Стальной пруток, что у стены.
Очищен весь от пыли, грязи.
Прогрет в огне, аж до бела.
Он стал податливей и мягче.
Занялся мастер им сполна.
Зажат в клещах пруток наш крепко.
Гремят удары молотка.
Вот здесь изгиб, а здесь разметка,
От пятен ржавых нет следа.
В итоге тот стальной пруток,
Был превращён в колосники.
И днём и ночью огонёк
Горел на нём для всей семьи.
Здесь согревались ребятишки,
Хозяйка делала обед,
А мастер сам бросал дровишки.
Вокруг уют, тепло и свет.
Всё позади, обиды в прошлом.
«Нет, нет ,я вовсе не забыт!
О чём мечтать ещё мне можно?»
Сказал пруток? Нет, колосник!
-------------------------
Коль Бог наш Мастер, есть надежда!
Во всём проверенный расчёт.
Бывает трудно? Да конечно!
Но это временно, пройдет…
Твой час наступит непременно,
Ты только верь и очень жди!
Смотри вперёд, там свет нетленный,
Для нас сияет впереди!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
Ангелы - Геннадий Ангелов Для детей всегда хочеться писать,потому что мы сами когда то были детьми...
И порой приятно возвращаться мыслями в те далёкие времена.
