Я зайду у таємну кімнату,
Зачиню за собою всі двері
І замкну всі замки, а ключі
Просто викину в вихор вітру,
Щоб ніхто—ні душа, а ні тіло,
А ні ворог, підступний, лукавий—
Не змогли знов відкрити ці двері,
Бо до мене прийшов Коханий!!!
Я сама не зроблю а ні кроку.
Просто буду на Нього дивитись...
Як говорить Він, як Він ходить,
Як сміється і співчуває,
Як Він любить і як співає...
Я так хочу від Тебе навчитись!!!
Я сама ні на що не спроможна...
Я сама ніби гола травинка...
Ти — надія моя і сторожа!
Ти піклуєшся й любиш — це дивно!!!
Що віддати Тобі я можу,
Щоб до Тебе міцніш притулитись?!!
Просто серце Твоє відчувати,
Просто в очі Твої дивитись...
Пізнавати Тебе я прагну
Так, як Ти відкритись бажаєш
Через Слово і Духа Святого...
Ти мене повсякчас чекаєш...
Дивна зустріч в таємній кімнаті:
Спокій... Радість... Купання в любові...
...Розбиваю тюремні грати!!!
Мій Господь, я іду за Тобою,
Щоб у світі Тебе являти!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 10177 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
